Останнім тематичним модулем VІ щорічного міжнародного форуму «Креативна Україна: Сила стійкості» – 2022 стала дискусія на тему «Голоси війни: між мистецтвом і креативними індустріями».
У панелі взяли участь:
- Сусана Джамаладінова (Джамала) — українська співачка, народна артистка України
- Володимир Бородянський — продюсер фільму «Маріуполь. Невтрачена надія»
- Катерина Тейлор — менеджер культурних проєктів, експертка з сучасного мистецтва
- Ярослав Пахольчук — генеральний директор «1+1 media»
Модератором зустрічі виступив журналіст, телеведучий та куратор Діалогової платформи Українського дому Олексій Ананов.
На початку розмови Олексій Ананов звернув увагу, що під час війни українська культура виявилася полем з майже відсутніми ресурсами порівняно з мирним часом, але разом з тим – з величезним значенням, силою, впливом та владою.
«Сьогодні є чітке розуміння, що саме культура, мистецтво та креативні індустрії – не додаткова частина життя на останній сторінці газети, а це те осердя, проти якого воюють і яке хочуть знищити росіяни, а також за яке і яким воюємо ми. Культура – головна цінність, інструмент, місце збереження нас», – зазначив Олексій.
Співачка Джамала розповіла, що у перші дні війни дала в Стамбулі велику пресконференцію, щодня переключаючись по 5-7 годин на інтерв’ю для найбільших світових ЗМІ заради того, аби лише донести світові правду про війну в Україні.
«Моя професія співачки та авторки пісень стала трохи на паузу і моя музика зараз трохи не про музику. З першого і по сьогоднішній день кожен мій вихід на сцену, великий і малий – у Польщі, музеї Ханенків чи Лондоні – всі вони були задля того, щоб розказати про війну, зібрати гроші. Це працює, це дає результати. Культурний фронт не можна недооцінювати, він просто надважливий», – заявила співачка.
За словами Катерини Тейлор, українські митці відреагували на події 24 лютого і після також досить швидко.
«Мовчати було нестерпно. Суспільство мало висловлюватись і художники робили це через мистецтво. Ми побачили, яким ефективним інструментом може бути мистецтво, бо до цього воно здавалося такою собі розвагою чи дозвіллям. Але зараз після майже 10 місяців війни ми бачимо, що це не дозвілля, а питання національної безпеки. І тому роль художника у самому широкому сенсі – дуже важлива і накладає певну відповідальність. Завдяки художникам, артистам, письменникам ми маємо потужний голос, нас чують і розуміють у світі – чого ми прагнемо, чим відрізняємось», – зазначила експертка.
У сфері медіа відповіддю на російське вторгнення стало створення українського телемарафону єднання та російськомовного телеканалу іномовлення FREEDOM, розповів Ярослав Пахольчук. За його словами, у перші дні повномасштабного вторгнення важливо було створити умови донесення правдивої інформації як до українців, так і до світу.
«Ми повинні діяти супер проактивно. І тут роль насправді культурного фронту є надзвичайно великою. Як наш президент знайшов велику кількість нестандартних рішень, які вперше, вперше, вперше хтось робить, так само ми повинні знаходити нестандартні форми, щоб привертати до нас увагу. Світ втомлюється від нас, у них інфляція, кожен стає біднішим, але ми потребуємо їх підтримки й допомоги. Тому найбільший культурний злочин, який може зробити кожен з нас – опустити руки і сказати: «все, я провів концерт, я зробив виставку, я зняв кіно – цього вистачить». Маємо шукати нестандартні форми і привертати увагу до самої перемоги і навіть після», – наголосив генеральний директор «1+1 media».
Володимир Бородянський своєю чергою порівняв Україну з іншими країнами для порівняння того, як потужно пролунав український голос.
«В Сирії багато років йде війна, але сирійський голос світ майже не почув. В Україні ж 24 лютого всі українці відчули, що існує «ми» і оце «ми» почало працювати в різних проявах: ми в ТРО, ми в ЗСУ, ми голосом за кордоном. Спільний телемарафон почався 25 лютого, канали об’єдналися у спільноту, яка почала говорити одним голосом. Тисячі айтішників закидували ролики в росію своїми голосами, намагаючись переконати росіян, що так не можна. В усіх цих голосах проявилася українська спроможність до неможливого – вистояти попри все», – резюмував Володимир Бородянський.
