Міністерство культури та інформаційної політики України додало до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Елемент поширено на території Переяславщини, зокрема у селах Горбані, Єрківці, Дівички, Стовп’яги, Дем’янці, Ковалин, Велика Каратуль, Мала Каратуль, Виповзки, Строкова, Сомкова Долина, Ташань, Положаї, Харківці, Лецьки, Пристроми, Мазінки, Шевченкове, Циблі, Дениси та у м. Переяслав. Подібні обряди практикуються і в інших частинах України, але мають свої особливості та звичаї, а також іншу назву, наприклад, «Ставити тополю» на Полтавщині, «Водити куста» на Поліссі.
Встановлюють обрядове дерево на «Зелені свята», які увібрали як християнську, так і дохристиянську традицію. Трійця відзначається на 50-й день після Великодня та вшановує створення Всесвіту. До свята прикрашають оселі гілками дерев і запашними травами-оберегами, що символізують відродження всього живого на землі.
Особливе місце у традиції «Зелених свят» має обряд встановлення «Віхи» або «Вихи» – дерева Життя. Традиційно обряд складається з ряду послідовних дій.
Для встановлення Віхи громада обирала найвищу ділянку своєї території. Це міг бути вигін чи вільна ділянка місцевості, яка добре провітрювалася й освітлювалася сонцем. У суботу, у другій половині дня, чоловіча громада йшла до лісу чи гаю та вирубувала високе рівне дерево (висотою 6-16 метрів). Потім доправляла його на місце, де проходитимуть святкові дійства.
Зверху на «Віху» одягали колесо, як символ сонця, або хрест з іконою та рушником, як символ сплетіння енергій. «Віха» прикрашалася заздалегідь накошеною травою та квітами. Цю роботу виконували дівчата.
Встановлюють «Віху» всі разом та в різних кутках села. Молодь охороняє свою «Віху» цілу ніч та в окремих районах намагається завалити сусідній. Кому вдалося зберегти у темну пору доби, ті молодці, хто проспав – рік без одруження. У неділю до святково прикрашеного дерева приходять дорослі та малі, проводять спільну трапезу. Господині несли до віхи приготовлені вдома страви: особливо вправні вже до цього дня варили молоду картоплю, пекли пиріжки з вишнями, налисники з сиром та сметаною, компот з ягід: шовковиці, суниці, смородини. Обов’язковим цього дня були традиційні напої: домашня наливка та узвар.
Навколо «Віхи» танцювали, водили кривий танець, як символ нескінченності життя. Співали обрядові пісні. Танцювали та стрибали діти та підлітки на скакалках, виплетених перевеслами із зеленої трави.
Стоїть «Віха» до наступного вівторка, подекуди дерево затримувалося на довший час, поки його «звалять» та «продадуть» дерево за могорич.
Святкування віхи передбачає об’єднання громади, і тому довкола неї збиралися не лише дорослі, а й молодь та малеча. Старше покоління обов’язково приходило подивитися та підтримати, похвалити молодь. Це дійство єднало покоління українців та символізувало їх спорідненість з пращурами та природою.
