За поширення пропаганди війни, ненависті та участі у геноциді російські пропагандисти повинні понести юридичну відповідальність на рівні з керівниками росії, хто безпосередньо віддавав наказ про початок повномасштабної збройної агресії проти України.
Таку думку висловив заступник Міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко під час міжнародної онлайн-конференції «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації».
За його словами, запит українців на справедливість та покарання винних у розв’язанні війни сьогодні надзвичайно великий, як і усвідомлення, що непокаране зло повертається.
«Це стосується всіх елементів та учасників війни, і пропагандистів якщо не у першу чергу, то як мінімум на рівні з тими, хто безпосередньо віддавав накази про початок наступальних операцій, на рівні з вищим керівництвом держави. Пропагандисти несуть таку ж саму відповідальність, оскільки без їхньої діяльності ті події, у яких ми живемо щонайменше останній рік, були б неможливі. Вони є невід’ємною частиною російської воєнної пропагандистської машини», – зазначив Тарас Шевченко.
Важливим домашнім завданням України у цьому процесі є збір необхідних доказів та обговорення механізмів притягнення винних до відповідальності як на відкритих майданчиках, так і на більш закритих зустрічах із залученням партнерів.
Що стосується юридичної площини, то у діях російських пропагандистів можна говорити про різні склади злочинів: і пропаганду війни, і розпалення ворожнечі, і питання геноциду. На думку Тараса Шевченка, при цьому важливо працювати по всім напрямкам, не виокремлюючи якийсь один чи відкидаючи інші, оскільки всі вони хоч і непрості, але абсолютно можливі.
Він наголосив, що стратегічно Україну найбільше цікавить створення спеціального міжнародного трибуналу.
«Безперечно, ми бачимо прецеденти, які існували за наслідками Другої світової війни, коли під час Нюрнберзького процесу засудили до смертної кари пропагандиста та головного редактора газети «Штурмовик» Юліуса Штрайхера. Так само, як і прецедент з уже сумнозвісною радіостанцією «Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів». Трибунал ООН щодо геноциду в Руанді дає нам ще більше свіжих прикладів. І очевидно, говорячи про Україну, не згадувати аналогії з Руандою в принципі неможливо. Власне через те, що світ уже пройшов через подібні приклади, є вірогідність, що розгляд подібних справ у нашому випадку може бути значно швидшим», – додав Тарас Шевченко.
Резюмуючи заступник Міністра зазначив, що сьогодні увесь демократичний світ, який підтримує Україну, не має сумнівів та суперечок щодо наявності злочинів, які вчинила росія в Україні.
«Головні питання – у конкретних юридичних кроках та рішеннях міжнародних організацій, оскільки притягнення винних лише в Україні не є достатнім кроком з огляду на основну потребу: покарати зло, щоб воно не повернулося. Нам важливо, що буде написано в майбутніх підручниках історії. Там мають бути записи як про агресію росії проти України, так і про покарання винних, зокрема пропагандистів на міжнародному рівні», – підсумував Тарас Шевченко.
Міжнародна конференція «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації» відбулася за участі провідних правників, журналістів, медіаекспертів та науковців. Організатор – ГО «Український інститут медіа та комунікації» в партнерстві з організаціями Центр демократії та верховенства права, Лабораторія цифрової безпеки, Платформа прав людини та за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI).
