28 вересня у виставковому центрі «Жива пам’ять» відкрилась виставка «Бабин Яр: Дзеркала смерті». Мультимедійна документальна експозиція присвячена 82-м роковинам трагедії у Бабиному Яру.
«Виховна функція найважливіша для нас сьогодні в цьому проєкті. Ми формуємо цінності, адже багато людей у світі не знають правди ще досі. Виставка покликана сформувати у відвідувачів небайдужість, співчутливість, солідарність, бажання створювати важливі речі, взяти участь у підтримці України», – сказав т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Виставка пропонує пройти шляхом, яким йшли у свою останню путь київські євреї 29 вересня 1941 року. На кожному кроці можна зазирнути у численні дзеркала. В них відбиваються долі жертв Голодомору і Маріуполя, депортованих кримських татар і розстріляних ромів, в’язнів ГУЛагу, Сирця та Ягідного, військовополонених, вбитих у Катині, Дарниці та Оленівці.
«Бабин Яр – місце нашого спільного болю і пам’яті. З часів отримання Україною незалежності, тут щороку відбувалося вшанування загиблих. У перший і другий день Йом Кіпуру 1941 року у Бабиному Яру було розстріляно близько 34 тисяч євреїв, за всі роки тут поховано 100 тисяч невинних жертв: євреїв, українців, ромів, людей інших національностей», – зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні Михаель Бродський.
«Ми намагалися зробити рефлексію на всі події, які відбувалися протягом страшного ХХ століття. Це не тільки Голокост, Голодомор чи трагедія кримськотатарського народу. Це і Куренівська трагедія. Всі ці трагедії об’єднує те, що вони є людиноненависницькими, людей просто знищували. Тут ми говоримо про гуманізм. Також ми повертаємось і до сучасної історії», – підкреслила директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.
За часів Другої світової війни у Бабиному Яру загинуло близько 100 тисяч людей: євреїв, українців, ромів. Але виставка не лише про минулі злочини проти людства, а й про трагедії сучасності. Сьогоднішня агресивна війна, розв’язана росією проти України, вже призвела до багатьох втрат, які ще довго залишатимуться в пам’яті цілих поколінь українців. Жертви тоталітарних режимів раз по раз проходять фатальним шляхом від втрати свободи до втрати життя. Коли нарешті долі українців перестануть відображатися у цих скорботних дзеркалах?
