Традиція і технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника поповнила Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Про це йдеться в наказі МКІП від 12 грудня 2023 року.
Виготовлення «шитих» рушників розповсюджене у місті Обухів, селах Таценки та Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт Козин, селі Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області.
Обухівські рушники використовувалися у весільному обряді. На них ставали молодята, ними підперезувались свашки. Такими рушниками прикрашали оселі, їх переважно вивішували на покуті. Є підтвердження, що в Обухові раніше рушники вишивали не тільки жінки, а й чоловіки.
В основу орнаменту Обухівського рушника покладено головний символ української вишивки – Дерево Життя (Древо Роду), яке зростає з квіткового горщика – вазона.
Обухівське Дерево Життя опирається вазоном на основу, яка завжди відокремлена від основної композиції тонким безконечником. Подібним елементом обведено весь рушник по периметру. Орнамент, який розміщений в основі рушника, не повторюються в основній композиції. Тло рушника повністю покрите вишивкою. Це стосується як центральної частини, де вишите Дерево Життя, так і поля на якому вишиті з’єднувальні лінії (ламані гілки і безконечники).
На окремих рушниках зустрічаються пташки, що розташовуються попарно ліворуч і праворуч від стовбура й повернені голівками одна до одної. По ширині рушники прикрашені трьома або п’ятьма кутасиками.
Обухівські рушники називають «шитими», оскільки вони виконані виразною рельєфною вишивкою, яка щільно покриває тканину, та створює враження суцільно зашитого полотна.
