Захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту

Інформація про дії у разі виявлення викрадених або втрачених культурних цінностей

Культурні цінності України як матеріальні об’єкти є свідченням історичного становлення Українського народу, української нації, є частиною світової культурної спадщини, а отже безумовно підлягають збереженню і захисту від знищення чи пошкодження.

Культурні цінності України знаходяться, зокрема, в музеях, галереях, заповідниках, бібліотеках, архівах, інших закладах культури на всій території України, у тому числі на тимчасово окупованих територіях України, де періодично зазнають значних пошкоджень або знищення, зокрема внаслідок збройної агресії.

Навіть у мирні часи культурні цінності постійно стають предметами вчинення різних злочинів, у тому числі викрадення, контрабанди.

Україна є стороною Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року, відповідно до статті 3 якої Високі Договірні Сторони зобов’язуються підготувати ще в мирний час охорону культурних цінностей, розташованих на їх власній території, від можливих наслідків збройного конфлікту, вживаючи заходів, які вони вважають необхідними.

Заходами з охорони (збереження) культурних цінностей можуть бути, зокрема:

• систематизація інформації про культурні цінності, включаючи мінімальну інформацію про кожну культурну цінність, що дозволяє однозначно її ідентифікувати, з обов’язковим фотографуванням і дублювання інформації на надійних різних засобах зберігання;
• заходи протипожежної безпеки в закладах культури, що зберігають культурні цінності;
• заходи захисту від викрадення, знищення чи пошкодження культурних цінностей;
• підготовлення планів і забезпечення допоміжними матеріалами (захисні плівки, бокси, возики, мотузки, захисний одяг персоналу, драбини, тощо), необхідними для екстреної евакуації культурних цінностей першої черги (найцінніших) у разі виникнення пожежі чи інших загроз знищення чи пошкодження культурних цінностей;
• проведення періодичних навчальних тренувань з питань захисту культурних цінностей для працівників закладів культури, у тому числі з евакуації культурних цінностей;
• за можливості облаштування захисних споруд та інших засобів захисту закладів культури, що зберігають культурні цінності.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту від 14 травня 1954 року культурними цінностями є:

(A) цінності, рухомі чи нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі як пам’ятники архітектури, мистецтва або історії, релігійні або світські, археологічні розташування, архітектурні ансамблі, визначені як такі, що представляють історичний або художній інтерес, твори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного чи археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів або репродукцій цінностей, зазначених вище;

(B) будівлі, головним і дійсним призначенням яких є збереження або експонування рухомих культурних цінностей, зазначених у пункті (a), такі як музеї, великі бібліотеки, сховища архівів, а також укриття, призначені для збереження в разі збройного конфлікту рухомих культурних цінностей, зазначених у пункті (a);

(C) центри, в яких є значна кількість культурних цінностей, зазначених у пунктах (a) і (b), так звані «центри зосередження культурних цінностей».

Культурні цінності не повинні використовуватись у воєнних цілях (абзац третій підрозділу 2 розділ І Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 23 березня 2017 року № 164, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 року за № 704/30572).

Питання захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту в Україні регулюють:

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу цивільного захисту України залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1. техногенного характеру;
2. природного характеру;
3. соціальні;
4. воєнні.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 33 Кодексу цивільного захисту України евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.

Частиною дев’ятою статті 33 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що проведення евакуації забезпечується шляхом:

1. утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;
2. планування евакуації;
3. визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;
4. організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;
5. організації управління евакуацією;
6. життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;
7. навчання населення діям під час проведення евакуації.

Пунктами 10 і 11 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841, встановлено, що обсяги та черговість проведення евакуації матеріальних і культурних цінностей, їх детальний перелік визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, громадськими об’єднаннями та/або громадянами, в управлінні, віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.

Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку.

Організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і культурних цінностей покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та керівників суб’єктів господарювання.

Згідно з додатком до згаданого Порядку відповідальними за планування евакуації культурних цінностей є Мінкультури (МКІП), Мін’юст разом з Укрдержархівом, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, Національна академія наук.

Звертаємо увагу, що знак «блакитного щита», передбачених для захисту культурних цінностей згідно зі статтями 16 і 17 Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року, не може бути застосований без спеціального дозволу компетентних органів.

Корисні посилання: